Торф застосовується здавна в народному господарстві, в першу чергу – в якості сировини для опалення. У сільському господарстві торф широко використовується в тваринництві як підстилковий матеріал, в рослинництві – для поліпшення структури ґрунтів, як сировину для компостів, в якості мульчі, як багате джерело гумусу.
Сільгоспвиробники давно оцінили значення торфу для вирощування якісної розсади.
Однак далеко не всі знають походження торфу, його різновиди та їх властивості, а це дуже важливо під час вибору субстрату для вирощування рослин.
Отже, що таке торф?
Торф — це корисна тверда пальна копалина, утворена шляхом повільного і неповного розкладання в болотах, в умовах підвищеної вологості і утрудненого доступу повітря, рослинних залишків: мохів, очеретяних і осокових рослин, хвойних і листяних лісів.
За зовнішнім виглядом торф в природі являє собою волокнисту або пластичну масу. Кінцевий продукт розкладання рослин в умовах підвищеної вологості (гумус) надає торфу коричневе або чорне забарвлення.
Основними якісними показниками, що характеризують торф’яну сировину, є ступінь розкладу, вологість, зольність, вміст поживних речовин. Ступенем розкладання торфу, або його гуміфікацією, називається вміст у ньому безструктурної маси – гумусу в процентному відношенні до всієї маси торфу.
За цим показником торф’яні поклади поділяються на поклади низького (до 20%), середнього (до 35%) і високого (більше 35%) ступеня розкладання.
- Вологістю торфу називається кількість води, виражена у відсотках від загальної маси (відносна вологість) або в грамах на грам сухої речовини (абсолютна вологість).
- Зольністю торфу називається кількість мінеральних складових частин у відсотках до абсолютно сухої речовини торфу.
Види торфу
Розрізняють торф верховий, низинний і перехідний.
Їхні властивості різні. Вони залежать від виду торфу (його походження) і від ступеня розкладання, тому під час використання їх в якості добрива необхідно знати, з яким торфом доводиться мати справу.
- Відмінності в торфу обумовлені походженням боліт, де залягає торф. Верхові болота утворюються на рівній поверхні, нерідко – на вододілі. Ці болота отримують тільки бідну живильними речовинами атмосферну воду у вигляді дощів або снігу.
Через бідність харчування рослинність тут бідна. Верховий торф виходить при розкладанні сосни, пухівки, багна, вересу і сфагнуму (білий мох). Такий торф зазвичай має колір від світло-бурого до коричневого. Найчастіше такі болота зустрічаються в північних країнах з недоліком тепла і бідною рослинністю.
- Низинні болота утворюються в понижених місцях рельєфу (берегами струмків і річок, ярами), куди стікає вода, і в місцях виходу ґрунтових вод. Стікаючи з піднесених місць, верхові і ґрунтові води шляхом розчиняють поживні речовини і захоплюють їх.
Багатий мінеральний склад води цих боліт створює хороші умови для рослинності. Низинний торф утворюється під час розкладання зелених мохів, осоки, очерету, вейника, хвоща і деревних порід. Низинний торф, в залежності від ступеня мінералізації, має темно-сірий, землистий або чорний колір.
- Перехідний торф займає проміжне положення між верхівковим і низинним. На перехідних болотах ростуть сфагнові і зелені мохи, осока, пухівка, багно та ін.
Властивості торфу
Залежно від походження торфів різними бувають їхні хімічні та агрономічні властивості. Верхові і перехідні торфи кислі, рН їх дорівнює 3-4; низинні — слабокислі або нейтральні, іноді лужні (рН — близько 7).
Фосфору в верховому торфі мало — менше 0,1%, в низинному значно більше — до 1% і більше. Азоту в верховому торфі близько 1%, в низинному — 2,5-3%, іноді — до 4%. Калію у всіх торфу мало — 0,05-0,15%. Торф містить також мікроелементи: чим вище зольність торфу, тим їх більше.
Призначений для добрива торф не можна сильно просушувати. Вологість торфу повинна бути 50-70%. Сухий торф погано змочується, гірше утримує вологу, повільніше розкладається.
Несприятливий вплив сухого торфу позначається на піщаних підзолистих ґрунтах, особливо в посушливі періоди. Хоча в торфі, використовуваному на добриво, і міститься певна кількість азоту, але він в рік внесення недоступний рослинам. Потрібно також мати на увазі, що в торфі мало фосфору і практично немає калію. Тому для збагачення поживними речовинами до нього доцільно додавати невелику кількість гною, калійних добрив (калійна селітра, сульфат калію) і суперфосфату. Без цього в перший рік внесення верховий торф буде служити тільки як розпушувач ґрунту, чорний низинний уже може служити добривом. У чистому вигляді торф може бути використаний також як мульчуючий матеріал для овочевих і ягідних культур.
Верховий торф, з сосни і сфагнуму, рідко зустрічається на території України, але він є. В Україні переважають низинні та перехідні торфу, так як природа у нас більш щедра, наші ґрунтові води більш мінералізовані і багатше болотна рослинність.
З одного боку, це добре – такий торф багатший на мінерали і гуматами і годиться для внесення в ґрунт як добриво. Для підвищення ж вологоємності субстратів використовують верховий торф, або сорбуючі мінерали і матеріали.
