Лохина добра з усіх сторін: і смачна, і корисна. У ягодах, крім цукру і білків, є аскорбінова, яблучна, лимонна, оцтова і щавлева кислоти, а також безліч вітамінів і мінеральних солей. Не дивно, що багато дачників хочуть вирощувати її на своїх ділянках.
Відмінності лісової і садової лохини
Лохина – рід рослин, споріднений чорниці, що включає низькорослі (0,3-1 м) і високорослі (1,8-2 м і більше) форми. Розрізняють два основних види:
- лохину звичайну, або болотну (болотна);
- лохину високорослу, або ягідник щитковий
Лохина звичайна
Сильно розгалужений багаторічний чагарник сімейства вересових висотою 30-50 см (в природі) і 0,7-1 м (сорти). Віддає перевагу рости на кислих ґрунтах торф’яних боліт, в сирих хвойних і листяних лісах. Дуже невибаглива, досить легко адаптується до різних кліматичних умов.
Плодоносить протягом 70-80 років (починаючи зазвичай з 10-15-річного віку), врожайність від 0,2 до 1 кг з куща (у вологі роки урожай помітно вище). В кінці травня — червні на торішніх пагонах утворюються пониклі дзвонові квітки, а через півтора місяці — сині ягоди до 10 мм в діаметрі. У природі зазвичай розмножується насінням.
Лохина високоросла
Різновид лохини звичайної. Її батьківщина – Північна Америка. Зростає у вологих заболочених місцях, зазвичай досягає 1,5-2 м у висоту і 1,5-2,5 м в ширину.
Цвіте чагарник в кінці травня, а дуже солодкі ягоди починають достигати в середині липня (ранні сорти), в серпні (середньостиглі сорти) або у вересні (пізні сорти). Зріють ягоди нерівномірно (дозрілі можуть висіти на гілках близько двох тижнів), тому збір врожаю проходить поетапно. Урожайність одного куща становить близько 3-7 кг. У ягодах садової лохини (в порівнянні з лісової) менше вітамінів.
Лохина високоросла від звичайної відрізняється:
- швидкоплідністю: плодоношення настає приблизно з 4-5 років, до 8-10 — досягає максимальної врожайності, що зберігається близько 30 років;
- ягоди більші (10-25 мм);
- більш теплолюбна;
- не виносить затоплення коренів і тривалої посухи;
- за температури нижче -25 ° C …- 28 ° C гілки часто обмерзають, але кущі досить швидко відновлюються.
Особливості вирощування садової лохини
Лохина не переносить близького залягання ґрунтових вод. Для повноцінного розвитку їй потрібна добре дренований вологопроникний кислий або слабокислий ґрунт (рН 3,5-5) – за умов іншого ірвня кислотності зростання і розвиток рослин будуть помітно знижені. Якщо земля глиниста, то рослині необхідно забезпечити дренаж (мінімум 15 см) або висаджувати його на височину, так як від надлишку вологи коріння можуть загнити. З тієї ж причини не можна садити садову лохину в низинах, де трапляється застій води.
Для висадки лохини вибирають захищений від північних вітрів ділянку, розташовану на добре освітленому місці, без затінення з боку зростаючих поруч дерев або будівель (в тіні кора на пагонах поточного року не завжди встигає визрівати). Ідеальним буде місце, де тривалий час не росли інші чагарники або дерева.
Для посадки бажано придбати 2-3-річні саджанці з ЗКС, причому висадка на ділянці декількох сортів сприяє кращому запиленню і плодоношенню, підвищує якість ягід.
Завчасно (за 2 місяці) готують посадочні ями розміром приблизно 40-50 см в глибину і 50-60 см в діаметрі. Відстань між кущами витримують в середньому від 1 до 1,5 м і більше.
Посадка лохини
- Перед висадкою коріння саджанців бажано помістити в воду на 10-20 хвилин.
- Яму заповнюють кислим торфом, листям, подрібненою корою, тирсою, для підкислення можна додати сірку, лимонну, оцтову або яблучну кислоту.
- Під час висадки саджанця корені розправляють.
- Кореневу шийку заглиблюють на 5 см.
- Під час посадки жодних додаткових добрив не вносять.
- Після посадки і поливу лунки навколо кожного куща мульчують (шаром 5-10 см) подрібненою сосновою корою, листям, хвоєю або тирсою.
Догляд за лохиною
Догляд полягає в розпушуванні ґрунту, прополці і підгодівлі, правильній обрізці, укритті кущів на зиму.
- Розпушування і прополювання
Після посадки лохини обов’язково проводиться регулярне поверхневе (коріння розташовуються на глибині від 20 см) розпушування, що допомагає ґрунтові добре дихати, і прополка бур’янів навколо куща. Ґрунт також розпушують перед поливом рослин.
- Полив
Лохина – вологолюбна рослина. Протягом декількох тижнів після посадки її рясно поливають 2 рази на тиждень вранці або ввечері, по 5-7 літрів на кущ, не допускаючи як пересихання ґрунту, так і застою води. Надалі обов’язковий полив (переважно — крапельним шляхом) раз на тиждень.
Для дорослих рослин (і в період плодоношення) норму поливу збільшують до 10 л на кущ, а в спеку і посуху – подвоюють, корисно буде і зрошення крони. У разі регулярних дощів полив не припиняють (проводять два рази на місяць). Після поливу лунки мульчують тирсою, корою, хвоєю або опалим листям.
У періоди весняного росту і плодоношення, щоб забезпечити лохину азотом, полив можна поєднувати з підгодівлею, розводячи столову ложку сульфату амонію в відрі води.
- Рівень кислотності ґрунту
Його можна визначити за допомогою спеціального комплекту контролю кислотності або рН-тестера. Для підкислення ґрунту кущі лохини два рази на рік (навесні і влітку) поливають розчином: на відро води додають 2 чайні ложки лимонної, яблучної або щавлевої кислоти, або 100 мл 9% столового оцту. Також можна додатково внести під кущ 10-20 см кислого торфу.
- Підживлення
Органічними добривами (в тому числі гноєм або компостом) лохину не підживлюють! З другого року вирощування, перед набуханням нирок і під час цвітіння, починають мінеральні підгодівлі. У перший раз — одну столову ложку готового добрива; в наступні роки норму кожен раз подвоюють, а з 5-6 року залишають фіксованою.
